Модернізм
Модернізм (від фр. moderne — новітній, сучасний) — філософсько-естетична й
художня система, що склалася на межі XIX–XX ст. і об’єднала новітні напрями й
течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша
творча свобода у його розкритті.
Ознаки модернізму:
1. Орієнтація на Західне мистецтво.
2. Співвіднесеність із часом.
3. Інтелектуалізм.
4. Антинародництво.
5. Індивідуалізм.
6. Фемінізм.
7. Зняття культу табу.
8. Сексуальна революція.
9. Деканонізація.
10. Формалізм.
Основні модерністські напрями й течії (в
літературі)
|
Назва напряму (течії)
|
Характеристика
|
Представники
|
1
|
Імпресіонізм (від фр.impression — враження)
|
В основі лежить витончене відтворення особистісних вражень і
спостережень, миттєвих відчуттів і переживань, настроїв митця. Посилена
естетична роль кольорів, звукових тонів, передача внутрішніх психологічних
станів
|
М. Коцюбинський, Г. Журба, Г. Михайличенко, Г. Косинка, Є. Плужник та ін.
|
2
|
Експресіонізм (від фр. Expressio —вираження)
|
Передача загостреного суб’єктивного світобачення митця, напруги його
переживань та емоцій, бурхливої реакції на антигуманні суспільні явища
|
В. Стефаник, О. Турянський (повість «Поза межами болю»), М. Куліш («97»),
проза М. Хвильового, Ю. Липи, Т. Осьмачки та ін.
|
3
|
Неоромантизм (від грец. neos — новий і фр. romantiste —
романтичний)
|
Прагнення розірвати ідеал з дійсністю, уславлення індивідуальної й
суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя, його порив у
майбутнє
|
Леся Українка, А. Тесленко, Марко Черемшина, О. Кобилянська (психологічна
проза), А. Кримський (перший, філософський роман) та ін.
|
4
|
Неореалізм (від грец. neos — новийіrealis —
речовий)
|
Відзначається (порівняно з класицизмом) глибоким психологізмом і
ліризмом, філософським осмисленням життя, поєднанням з документальною
достовірністю зображення
|
В. Винниченко, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Григорій Тютюнник
та ін.
|
5
|
Неокласицизм (від грец. neos — новий іclassicus —зразковий)
|
Повернення до вічних законів мистецтва, орієнтир на кращі здобутки
античності, інтелектуалізм, використання зразків античної культури і культури
епохи Відродження, естетизм, аристократизм духу, гармонія між розумом і
почуттями, несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології —
всього, що призвело до падіння рівня духовності). Принцип неокласиків: «На
теми, що нові, античний вірш складаймо». Характерні жанри: сонет,
олександрина, терцина, октава, рондо тощо
|
«П’ятірне гроно» неокласиків: М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович,
Освальд Бургардт (Юрій Клен), М. Рильський. Поети «празької
школи» та ін.
|
6
|
Символізм (від грец.Symbolon — умовний знак, прикмета,
ознака)
|
Головний художній засіб — символ як спосіб вираження незбагненної суті
явищ життя та індивідуальних уявлень митця (символ — поза межами чуттєвого
сприймання дає право тлумачити його посвоєму)
|
П. Тичина, М. Вороний, М. Шаповал, П. Савченко, В. Ярошенко та ін.
|
7
|
Футуризм (від лат. futurum — майбутнє)
|
Виник як різновид італійського авангардизму; формалістичний напрям.
Принцип: «Ліквідація мистецтва є наше мистецтво»; «Набутки розуму, а не душі
та серця». Заперечення реалізму, відкидання класичної спадщини, руйнування
традицій і прийомів старого мистецтва створенням нового стилю. Мають місце
ознаки тоталітаризму (у цьому антимодернізм)
|
М. Семенко, Я. Савченко, В. Поліщук та ін.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар