( Про Карпати)

Природа Карпат  первозданна. Тут збереглися звичаї, традиції, фольклор. Гори сягають вершинами неба, а також високі своїм духом, неповторними піснями – коломийками, дзвоном гірських  потоків, широкими полонинами.

         Гірська система Карпат простяглася від Братислави (Словаччина) і закінчується на Південному Сході у Румунії.

         Назва Карпати походить від назви фракійського племені «карпи», що проживали у 3-4ст. н.ери. Довжина Карпат приблизно 1500км. У Північно-Західній частині їхня ширина становить 240км, а в Північно-Східній, де розташовані українські Карпати вона звужується приблизно до 100-120км. Середня висота українських Карпат 1000м. Найвища гора Говерла, її висота – 2061м.

         Край первозданної краси, легенд, працьовитих гуцулів, які довго були язичниками.

         Як говорив кінорежисер фільму «Тіні забутих предків» С.Параджанов: «Життя серед природи, боротьба зі злими силами гірничих лісів, річок зробила гуцулів своєрідними, неповторними».

         Головний символ на всіх заходах – гуцульські трембіта, довга труба довжиною до 4м. Вона сповіщає початок і кінець дня, про народження і смерть,  трембіта є  на весіллях, на різних заходах.

Ось саме тут загубилося невеличке, мальовниче село Криворівня, воно майже не змінилося з тих часів, коли тут двічі в 1910 і 1911 рр. побував М.М.Коцюбинський. Все побачене і почуте вразило письменника, що він писав: «Якби ви знали, яка велична тут природа, яке первозданне життя… Скільки тут  красивих казок, повір’їв, сказань, символів. Збираю матеріал, переживаю  природу, дивлюсь, слухаю, учусь». (Лист від  29.07.1911 р. Максиму Горькому)

«Гуцули -  оригінальний народ з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води», -  писав він у листі до І. Франка.

Письменник зустрічався з гуцулами, вивчав їхні звичаї, побут, легенди, повір’я, фольклор, записував говірку, проймався  духом гірської  природи і кожного разу з його вуст зривалося слово «казка».

Саме в Криворівні 1910 року у автора виник задум написати повість, а у 1911 році автор  закінчив роботу над своїм твором, де і розгорнулися події в повісті «Тіні забутих предків». Були різні назви цього твору: «В зелених горах», «Голос віків», «Сила забутих предків», але автор зупинився на назві «Тіні забутих предків», бо вона  натякає на загадковість, казковість, дихання віків, що авторові хотілося розказати і що збереглося донині..

Заголовок вказує на злободенність  порушених проблем. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть і зараз, повторюються в  нас.

У повісті Гуцульщина вимальовується такою, якою сприймали її гуцули, які вірили, що природа одухотворена, жива, діюча, заселена добрими і злими духами.

Головне в сюжеті твору – короткочасне, як весна, щастя і трагедія Івана та Марічки, цих  українських Ромео і Джульєтти. Як і у трагедії  Вільяма Шекспіра, вони були  дітьми ворожих  родів. Іван Палійчук і Марічка Гутенюк  палко  покохали  один одного, але життя їх закінчилося трагічно, і щастя вони не зазнали.

Завдання № 2. Літературний диктант  

1.Відвідання якого населеного пункту в 1910 році надихнуло М.Коцюбинського написати твір «Повість забутих предків»?

2.Які ворогуючі сім'ї представлені в повісті?

3.Музичний інструмент, на якому грав Іванко?

4.Кому з персонажів належить дана характеристика: «здорова дівка, з грубим голосом і воластою шиєю»?

5.Музичний інструмент, який «сповідував людям» про смерть?

6.Хто це: «… все плакав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі».

7.Міфічний персонаж, який «просить стрічного в танець та роздирає нявки»?

8.Жанр пісень, які складала і співала Марічка?

9.Чим під час знайомства з Іванком у відповідь на спричинене зло поділилася Марічка?

10.Хто такий мольфар Юра?

11.Про який куточок України йдеться у повісті?

12.Що стало на заваді коханню Марічки та Івана?