Фоне́тика (грец. φωνητικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок. Голосних звуків шість: [а], [о], [у], [и], [і], [е]. Для передавання їх на письмі використовують 10 літер: я, о, у, и, і, е, я, ю, є, ї.

Голосні звуки можуть бути:

голосні
1.	переднього і заднього ряду
2.	низького, середнього і високого підняття
3.	огублені і неогублені
4.	ненаголошені і наголошені

Голосні переднього і заднього ряду. За місцем творення (мається на увазі рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини) голосні звуки поділяються на голосні переднього ряду і голосні заднього ряду:

голосні переднього ряду	[е], [и], [і]
голосні заднього ряду	[а], [о], [у]

Голосні низького, середнього і високого підняття. В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високогопідняття:

голосні низького підняття	[а]
голосні середнього підняття	[е], [о]
голосні високого підняття	[і], [и], [у]

Огублені і неогублені голосні. За участю губ голосні поділяються на огублені(лабіалізовані) і неогублені (нелабіалізовані):

огублені голосні	[о], [у]
неогублені голосні	[і], [и], [е], [а]

Наголошені і ненаголошені голосні. Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними іненаголошеними:

наголошений [і]	місто
ненаголошений [і]	містечко

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:

приголосні
1.	  сонорні   шумні (дзвінкі і глухі)
2.	губні, язикові та глоткові
3.	тверді і м'які
4.	свистячі, шиплячі та носові приголосні

В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.

Сонорні і шумні приголосні. Сонорні приголосні. Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:

сонорні приголосні

[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

Шумні приголосні. Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі. Дзвінкі і глухі приголосні. Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки. При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

	шумні приголосні
дзвінкі приголосні	[б], [д], [д' ], [ґ ], [ж], [з], [з' ], [г], [дж], [дз], [дз' ]
глухі приголосні	[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]

Акустичні пари. Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):

акустичні пари

[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з' ]-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц' ].

Глухий звук ф в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має. Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко. Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих. Губні, язикові та глоткові приголосні. За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:

губні приголосні	[б], [п], [в], [м], [ф]
язикові приголосні	[д], [д' ], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л], [л' ], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж], [й]
глоткова приголосна	[г]

Тверді і м'які приголосні. За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:

тверді приголосні	[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
м’які приголосні	[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л' ], [н' ], [р ]

Окремі приголосні за ознакою "м’якість- твердість” утворюють пари:

тверді- м'які приголосні

[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз' ], [ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]

Пом'якшені варіанти твердих приголосних, як правило, з'являються перед голосним і, проте у небагатьох українських словах і здебільшого у словах іншомовного походження зустрічаються перед іншими голосними. Свистячі, шиплячі та носові приголосні. Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі. Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.

свистячі приголосні	[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
шиплячі приголосні	[ж], [дж], [ч], [ш]
носові приголосні	[м], [н], [н' ]

Звук [ґ] Окремо треба сказати про звук [ґ ], що третім виданням Українського правопису було повернуто в українську абетку. Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель- моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник),ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін. Звуки [ґ] та [г] легко розрізняються на слух:

[г] - гортанний щілинний, глухіший;

[ґ] - задньоязиковий проривний, дзвінкіший.

Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на дотик, прикладаючи пальці до гортані.

Алфавіт — сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови й розміщених в усталеному порядку.

Літера	Назва	Літера	Назва	Літера	Назва	Літера	Назва
Аа	а	Зз	зе	Оо	0	Чч	че
Бб	бе	Ии	и	Пп	пе	Шш	ша
Вв	ве	Іі	і	Рр	ер	Щщ	ща
Гг	ге	ї ї	ї	Сс	ес	Ьь	м’який знак
Ґґ	ге	Й	йот	Тт	те	Юю	ю
Дд	де	Кк	ка	Уу	У	Яя	я
Ее	е	Л л	ел	Фф	еф
Єє	є	М м	ем	Хх	ха
Жж	же	Нн	єн	Цц	це