ВИСЛОВИ ПРО МОВУ

ВИСЛОВИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ

"А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди". Тарас Шевченко. "Передмова до нeздiйсненного видання "Кобзаря"

"Мова - це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова - це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу". Олесь Гончар

"Людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови". Павло Мовчан

"Хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм'я людини". Й. Г. Гердер

Рiдна мова на чужинi
Ще милiшою стає.
Павло Грабовський

"Мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною".Кiндрат Крапива

"Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв". Костянтин Ушинський

"Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство".
Шафраник

"Найбiльше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає I своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування". Панас Мирний

"Хто ясно думає, той ясно i говорить". Буало

"Мова - духовне багатство народу". Василь Сухомлинський

"Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови..." Максим Рильський

ДАТИ В СКОРБОТНОМУ КАЛЕНДАРІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Есе

Я вибрала Долю собі сама. 

І що зі мною не станеться, – 

у мене жодних претенсій нема 

до Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко.

        Слова цієї геніальної жінки- поетеси стали для мене пророчими. Питання "Ким бути?", "Що обрати?", "Куди рухатись?", щоб не заблукати на перехресті доріг по закінченню школи переді мною не стояли. Я точно знала - я буду вчителем! Ще з раннього дитинства була переконана у святості цієї професії. Усі дитячі ігри зводились до одного - вчителька! Моя мрія росла разом зі мною. І після одинадцятого класу вона стала реальністю - я студентка філологічного факультету.

       Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Твоє покликання, навчити тих, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізнати щось нове, що ще може бути благороднішим і цікавішим?

Я - Учитель! І я цим горджусь!