1.     Літературна гра « Я – Головний герой». Випереджувальне завдання

                Анна: мене одурили, ошукали, мов кота в мішку продали», «от-от вспокоюся, піддамся своїй долі, давні рани перестануть боліти»; «одурили, ошукали, загупали, обдерли з усього», «доки сила моя була, я була тобі вірною, хоч іншого любила. Але тепер не стало моєї сили.

Микола (про Анну): сумує та тоскує вона біля мене, «бідна моя небого», «у тебе чиста душа, невинна»; «Анно! Аннице моя! Тільки ти…не забудь мене»; « не топчи в болото моєї бідної голови. А ні, то вбий мене, щоб я не дивися на те», «була добра, щира та вірна, …до рани можна було приложити її», «опісля негідниця стидається, що по селу волочиться з тобою?»

Михайло (про Анну):  ти ще молода, гарна, свіжа, я полюбив отею бідолаху, Анну, сироту, поштуркувану та кривджену нелюдами-братами.

Характеристика образів Миколи та Михайла

Микола Задорожний	Михайло Гурман
колишній наймит, згодом селянин-бідняк	син бідної вдови
добрий працьовитий покірний слабовольний ненависть до багатіїв здатний до протесту	до служби в армії: чесний благородний працьовитий після служби: безсердечний жорстокий зневажливе ставлення до людей
глибока повага і ніжна любов до Анни	палка любов до Анни
особистість, сформована старими патріархальними відносинами та морально-етичними нормами	знедолена людина, жертва несправедливого суспільного ладу

2.     « Я – головний герой»

Микола сам про себе: проробив я свою силу на чужих людей, я втоптаний у болото, обдертий з чести, супокою і поваги, зруйнований, зарізаний буз ножа.

Анна (про Миколу):  сей покірний наймит, він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, це то щоб чоловіка вбив, з туманом отаким, що з ним ні в кут, ні в двері, що з нього люди сміються, що хіба хто не хоче, той з нього глузує, здається роздавив би мене і того…мойого…халяпу, обрид він мені. Лучче б був жив собі в криміналі.

Михайло (про Миколу):   вийшла заміж за отакого тумана, бо ти віхоть, а не чоловік – ось чому.

Михайло (сам про себе):  я був парубок, може, троха загорячий, запалкий. Але кривди я не любив, неправди не міг знести і то було моє нещастя.

Анна (про Михайла):  закопали тебе живцем у могилу, о, я знаю тебе, у тебе кам’яне серце, звір ти, звір лютий! Нагострився потерти нас, більше боялася, ніж любила…вся  тремчу, всю мене мороз проходить, і боюсь його, і жити без нього не можу….який страшний, який грізний, він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяг.

Микола (про Михайла):  того огидник, що ганьбить образ божий.